Ћ≥нгвоцид (мововбивство)

≤нш≥ форми л≥нгвоциду

Ћ≥гвоцид зд≥йснювавс¤ ≥ багатьма ≥ншими шл¤хами та способами, ¤ких не сила хоча б перел≥чити . ќднак не можемо не вказати тут на облудн≥сть художньоњ л≥тератури, що "розминулась з духом ≥ з душею народу" (–.ћиша), на безсоромн≥сть так званих сусп≥льних та гуман≥тарних наук, у тому числ≥ перетвореноњ на слухн¤не знар¤дд¤ русиф≥кац≥њ украњн≥стики.
ћовознавц≥в-украњн≥ст≥в було вимордовано ще в стал≥нськ≥ часи. “≥льки за 1932 р≥к в ”крањн≥ було знищено 16,4% всього складу науковц≥в (ƒ.—оловей), в тому числ≥ л≥нгв≥ст≥в. Ѕули вилучен≥ з науки так≥ блискуч≥ мовознавц≥, ¤к академ≥к ј. римський, професори ™.“имченко, ќ.—ин¤вський, ќ. урило, учен≥ √.√олоскевич, ¬.√анцов, ‘.Ўумл¤нський... ј п≥зн≥ше, хоч "були талановит≥ люди, люди ориг≥нального мисленн¤ ≥ незаховуваних факт≥в, њх прир≥кали т≥кати до ≥нших республ≥к,мовчати в своњй чи сид≥ти у в'¤зниц¤х, концтаборах або психушках" (ё.Ўевельов).
„аси, слава Ѕогу, зм≥нились, проте мало зм≥нились люди. "”продовж останн≥х рок≥в кожен, хто вимушено чинив шкоду украњнськ≥й культур≥ ≥ усв≥домлюЇ це, м≥г би висловитис¤ ≥ засудити минулу мовну практику ≥ свою в н≥й участь. ј проте таких голос≥в не чути" (—. араванський).
≤ нин≥ на адресу де¤ких украњн≥ст≥в можна в≥днести ≥рон≥чн≥ р¤дки ѕ.√лазового:
ƒома в мене мова Ч
«ас≥б сп≥лкуванн¤.
ј на служб≥ мова Ч
«ас≥б ≥снуванн¤.
як же р≥дну мову
я забуду, тату,
я ж за нењ маю
Ќепогану плату?
ќдним ≥з головних напр¤мк≥в зд≥йсненн¤ л≥нгвоциду Ї боротьба з друкованим словом. Ќедостатньо було заборони на ≥мена ≥ твори. ўе Ч спалювали б≥бл≥отеки. ѕершою згор≥ла книгозб≥рн¤ иЇво-ѕечерськоњ Ћаври ще за ѕетра ≤. ¬ноч≥ з 21 на 22 кв≥тн¤ 1718 року православн≥ монахи Ч царськ≥ агенти п≥дпалили прим≥щенн¤ иЇво-ѕечерськоњ Ћаври, де знаходилас¤ њњ б≥бл≥отека та арх≥в. «а атерини II згор≥ла б≥бл≥отека иЇво-ћо-гил¤нськоњ академ≥њ (1780 p.). ѕ≥зн≥ше гор≥ли в основному лише книжки. “ак, за розпор¤дженн¤м куратора ињвськоњ округи кн¤з¤ Ўиринського-Ўихматова було спалено 500 книжок ≥з байками Ћ.√л≥бова. —паленн¤ б≥бл≥отек в≥дновилос¤ у рад¤нськ≥ часи. Ќайб≥льш в≥дому б≥бл≥отечну пожежу було влаштовано у в≥дд≥л≥ украњн≥стики Ѕ≥бл≥отеки јЌ ”–—– у иЇв≥ у 1964 роц≥. Ќе треба думати, що гор≥ли лише украњнськ≥ б≥бл≥отеки. ” 1833 ≥ 1928 роках було спец≥ально з≥брано ≥ спалено рукописи ≥ книги кримсько-татарського народу.
ј ще неухильно зменшували тираж≥ украњнськомовних видань: в≥д 60% у 60-≥ роки до 19% у 1990 роц≥.
ј те, що друкувалось украњнською, ¤вл¤ло собою головно пререклади класик≥в марксизму-лен≥н≥зму ≥ в≥рних лен≥нц≥в сучасност≥, аг≥тац≥йно-пропагандистську, соцреал≥стичну художню л≥тературу. ÷¤ "продукц≥¤" здатна була викликати огиду не лише до самоњ себе, а й кидала т≥нь на мову, ¤кою вона Ч ≥ т≥льки вона Ч ƒрукувалась.
"ƒес¤